Дослідження сітківки як вікно у мозок

Окрім своєї репутації лідера в області МРТ, КТ та ультразвукових технологій, Canon Medical набуває все більшого визнання в офтальмологічній діагностиці. Цифрові системи візуалізації сітківки, системи ОКТ та інтуїтивно зрозуміла офтальмологічна програмна платформа для забезпечення якісного процесу управління та обробки діагностичних звітів – сучасні інструменти дослідження очей.

Дослідження сітківки як вікно у мозок

Деякі серйозні неврологічні розлади на дуже ранніх стадіях важко діагностувати та оцінити за допомогою МРТ, але вони вже мають певні ознаки на очному дні. Це додає для спеціалістів можливості в діагностиці таких станів.

Важливим прикладом є розсіяний склероз. Оптична когерентна томографія (OКT) може використовуватись для оцінки пошкодження сітківки, спричиненого розсіяним склерозом, як маркер для ширшого нейродегенеративного процесу, який відбувається всередині всього мозку при розсіяному склерозі. Невролог, експерт по розсіяному склерозу, професор Барт Ван Віймерш, що очолює університетський центр по дослідженню розсіяного склерозу у Пельті, Бельгія пояснив як ОКТ може допомогти у визначенні прогнозу та лікування розсіяного склерозу.

Розсіяний склероз (РС) - це аутоіммунне захворювання, що впливає на центральну нервову систему. На самому початку захворювання ураження мозку спричиняють початковий симптом, це класифікується як клінічно ізольований синдром. При повторенні симптому розсіяний склероз класифікується як рецидивуючий, а в подальшому як прогреcуючий. На клітинному рівні розсіяний склероз розвивається через поєднання запальних уражень і одночасну втрату аксонів і демієляцію, яка викликає нейродегенерацію і атрофію мозку.

Оптична когерентна томографія (ОКТ) – це швидка та неінвазивна техніка візуалізації яка використовується для відображення шарів сітківки.

Перше виявлення

Зоровий нерв є одним із трьох ключових областей, ураження яких розсіяним склерозом відбувається найчастіше, наряду з головним і спинним мозком, й неврит зорового нерва може бути одним з перших ознак захворювання.

«Близько 80% хворих на розсіяний склероз мають атрофію шару нервових волокон і шару гангліозних клітин сітківки і 40% пацієнтів мають пошкодження внутрішнього ядерного шару сітківки. Оптична когерентна діагностика дає можливість детально дослідити всі шари сітківки в реальному часі» - пояснює професор Ван Віймерш.

Важливий інструмент оцінювання

ОКТ можна використовувати для оцінки розсіяного склерозу на трьох етапах: діагностика, прогноз і подальше лікування. «Використання ОКТ для діагностики розсіяного склерозу не так вже й дивно, тому що один з перших симптомів захворювання - це неврит зорового нерва, але ОКТ діагностика також може використовуватися на прогностичному етапі,  у веденні подальшого лікування, при спостереженні цих пацієнтів з часом» – сказав професор Ван Віймерш. «Я вважаю, що це найперспективніший внесок який оптична когерентна томографія робить в оцінці розсіяного склерозу і я вірю, що це може мати дуже великий вплив у клінічній практиці».

«Те, що відбувається на сітківці, відображає те, що відбувається всередині мозку при розсіяному склерозі» – продовжив він. «Дослідження показали, що атрофія у головному мозку через розсіяний склероз з плином часу дуже сильно корелює з втратою товщини шару нервових волокон сітківки з часом. Отже, чим менший шар нервових волокон сітківки тобто тим більше атрофії».

Довготривалий моніторинг

Для пацієнта виявлення прогресування розсіяного склерозу та нейродегенерації впливає на лікування, яке може сповільнити втрату нейронів і навіть відновити деякі з пошкоджень, викликані хворобою.

«Прогностична значимість стоншення шару нервових волокон сітківки особливо важлива. Дуже тонкий шар нервових волокон сітківки означає, що пацієнт вже має багато пошкоджень мозку і має менший мозковий резерв, що призводить до гіршого прогнозу при розсіяному склерозі» – сказав проф. Ван Віймерш. «У пацієнтів, які при першому дослідженні мали шар нервових волокон сітківки, тонший за 87 або 88 мікронів при повторному дослідженні через два роки може виникнути подвійний ризик інвалідності, а від трьох до п’яти років потому цей ризик може вирости вчетверо».