Дослідження саркома м'яких тканин

Вступ

Саркоми м’яких тканин є рідкісними видами раку, які становлять від 1 до 2% усіх ракових захворювань. Це злоякісні пухлини, що розвиваються в сполучній тканині або опорних клітинах. Вони названі на честь типу клітин здорової тканини, на які ракові клітини схожі при перегляді під мікроскопом. Понад 50% сарком м’яких тканин виникають у кінцівках. Вони частіше розвиваються на нижніх кінцівках, ніж на верхніх, особливо на стегні. Існує понад 50 різних типів сарком м’яких тканин (рис. 1). Кількість нових випадків захворювання становить 3,4 на 100 тис. населення на рік, а кількість смертей – 1,3 на 100 тис. населення на рік. Відносна вірогідність прожити  5 років для всіх типів сарком м'яких тканин становить 65%.

Біопсія необхідна перед будь-яким лікуванням, щоб забезпечити належне лікування пацієнта відповідно до типу пухлини. Після цього виконується кілька гістологічних, імуногістохімічних і молекулярних аналізів відповідно до двох основних діючих класифікацій, що доповнюють одна одну, що надходять від Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) і Національної федерації центрів боротьби з раком (FNCLCC).

Походження сарком м’яких тканин досі залишається відносно невідомим, більшість із них вважаються ідіопатичними, тобто причину не знайти. Однак ми знаємо, що існують певні фактори, що сприяють появі цих пухлин, наприклад рідкісні генетичні захворювання (ретинобластома, синдром Вернера), вплив іонізуючого випромінювання або віруси, такі як герпес або ВІЛ.

Рисунок 1

Симптоми

• Ознаки та симптоми саркоми м’яких тканин можуть відрізнятися залежно від типу пухлини та її локалізації.
• Вони часто пов’язані з безболісним утворенням, збільшуються протягом кількох тижнів або місяців, стискаючи навколишні тканини, таким чином стаючи болючими та дратівливими при русі.
• При ураженні саркомою заочеревинного простору можлива поява болю в животі, що супроводжується блювотою.

Можливі методи лікування

• Хірургічне: лампектомія з краєм здорової тканини навколо, достатньо широка, щоб мінімізувати ризик місцевого рецидиву.
• Хіміотерапія: передопераційна для зменшення пухлини або як додаткове лікування. Спеціальна техніка під назвою «перфузія ізольованої кінцівки» дозволяє ізолювати руку або ногу від кровотоку за допомогою джгута або екстракорпорального кровообігу. Таким чином, дози хіміотерапії значно вищі, ніж при загальному потоці.
• Променева терапія, яка може бути передопераційною, ад’ювантною на хірургічну порожнину або виключно неоперабельними пухлинами.

На Vitrea

Multi-Modality Viewer полегшує морфологічний огляд (рис. 2), що є важливим кроком в оцінці саркоми м’яких тканин. Для моніторингу цих пухлин доступні вимірювальні або об’ємні інструменти, зокрема з використанням критеріїв відповіді пухлини «RECIST 1.1».

Багатопараметричний аналіз надає додаткову інформацію про структуру, васкуляризацію та їх зміни під час лікування. У цьому випадку міксоїдної ліпосаркоми (рідкісна пухлина м’яких тканин з оманливим доброякісним виглядом) (рис. 3) порівняння між пухлиною та здоровим м’язом можна здійснити на основі поглинання контрастної речовини та аналізу кінетики. Тут відзначається швидке посилення контрасту з наступним безперервним посиленням без вимивання, що добре відомо для пухлин із великим діапазоном інтерстиціальної тканини. Ці знахідки характерні для таких пухлин.

Розрахунок дифузії та ADC (рис. 4) також є придатними інструментами для диференціації міксоїдних пухлин від іншого типу саркоми з досить високими значеннями (2,08 +/- 0,51,10-3 мм2/с) відносно високої частки муцину та низький вміст колагену.

Кількісний аналіз перфузії T1 (DCE) базується на застосуванні фармакокінетичної моделі між внутрішньо- та позасудинним позаклітинним простором.

Моніторинг параметра Ktrans (константа переносу плазми в позаклітинний простір) дозволяє відобразити хорошу відповідь на хіміотерапію.

Рисунок 2

Рисунок 3